Мільйони бджіл урятував майже 200 років тому українець Петро Прокопович. Після пожежі, яка знищила його пасіку, він винайшов рамковий вулик. До того часу, аби зібрати мед, бджіл труїли димом і сіркою.

Наталя Кривоніс, завідувачка відділу Державного історико-архітектурного заповідника «Гетьманська столиця»: "Це було неефективно – запах залишався диму і сірки, бджоли, які загинули при цьому процесі. Взагалі якість меду була ніяка. А те, що ми маємо зараз – це заслуга Петра Івановича Прокоповича".

Заради бджіл Прокопович залишив військову службу в царській армії і оселився на Батьківщині – у селищі Батурин. Його пасіка була найбільшою у світі – 50 тисяч вуликів. Мед із неї возили до імператорського столу, а воскові свічки – до Лувра. Протягом півстоліття з Європи їздили вчитися до Батуринської школи бджільництва. Відомий бджоляр скуповував навколишні землі й засівав їх травами-медоносами. Під час революції і громадянської війни місцеві селяни помстилися – маєток Прокоповича знищили. Увесь його спадок, а це сотні книжок, розтягнули по хатах.